«Двоє цілком здорових людей сходяться — і їхнє життя перетворюється на пекло на землі.

Двоє людей із надзвичайно серйозними психологічними труднощами сходяться — і мають чудові стосунки!» —

Саме це клінічне спостереження викликало інтерес Отто Кернберга до того, як формуються стосунки пари та що визначає їхній подальший розвиток. Для нього ці питання мали особливе значення в роботі з межовими пацієнтами, які нерідко стикаються з труднощами у створенні пари та побудові подружнього життя. У своїй книзі Love Relations: Normality and Pathology. Yale University Press. (1995) він пише: 

“Я помітив, що передбачити долю любовних стосунків або шлюбу на підставі конкретної психопатології пацієнта було майже неможливо. Іноді різні типи й ступені тяжкості психопатології партнерів, здається, утворюють сприятливе поєднання; в інших випадках ці відмінності, схоже, стають джерелом несумісності.

Невдовзі я виявив, що досліджувати перипетії любові без перипетій агресії так само неможливо у стосунках пари, як і в окремої людини. Агресивні аспекти еротичних стосунків пари виявилися важливими в усіх інтимних сексуальних стосунках. Проте не менш важливими я вважав агресивні складники універсальної амбівалентності інтимних об’єктних стосунків, а також агресивні складники тиску Суперего, що вивільняються в інтимному житті пари. Психоаналітична теорія об’єктних стосунків полегшила дослідження динаміки, яка пов’язує внутрішньопсихічні конфлікти й міжособистісні стосунки, взаємного впливу пари та її соціального оточення, а також взаємодії любові й агресії в усіх цих сферах.

Отже, попри найкращі наміри, незаперечні дані змушують мене приділяти пильну увагу агресії. Водночас визнання складних способів, у які любов і агресія поєднуються та взаємодіють у житті пари, також висвітлює механізми, завдяки яким любов може інтегрувати й нейтралізувати агресію та за багатьох обставин перемагати її. ”

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії