Шановні колеги, сексуальність часто сприймається як щось окреме: про потяг, поведінку чи труднощі у стосунках. 

Але що, якщо це — про значно більше? 

Про те, як людина взагалі вміє бути з іншим: бажати, довіряти, витримувати близькість і не втрачати себе.

У програмі «Любов та Агресія» ми поступово розкриваємо цей вимір — як процес розвитку, де ранній досвід, агресія, ніжність і фантазія переплітаються у здатність любити.

І саме через особистий досвід це стає по-справжньому зрозумілим.

Яна Куліш, психологиня, акредитована гештальт-терапевтка, ділиться своєю рефлексією стосовно того як викладач, д-р Отто Кернберг розкриває теми у міру просування за програмою «Любов та Агресія: від норми до патології»:

Зріла сексуальна любов, яка вона?

 Після семінару Отто Кернберга ще більше прояснюється одна непроста ідея:  

Сексуальність — це не окрема «сфера». Це процес розвитку, який починається з народження і проходить через усе життя, формуючи здатність любити.

І якщо дивитися глибше — любов неможлива без інтеграції агресії.

Що важливо додати до попередніх роздумів:

— Сексуальність формується з перших днів життя.  

Починається не з геніталій, а з тіла, дотику, прив’язаності.  

Те, як задовольняються або фруструються ранні потреби, прямо впливає на те, як у майбутньому людина буде любити, бажати і будувати близькість.

— Агресія — не протилежність любові, а її частина.  

Як показував Зигмунд Фройд, лібідо і агресія завжди переплетені.  

Фрустрація любові народжує агресію.  

І якщо ця агресія надмірна — вона починає викривляти сексуальність, а не просто її супроводжувати.

— Рання сексуальність є поліморфною.  

В ній є все:  

прагнення до злиття,  

садистичні й мазохістичні імпульси,  

вуайєризм, ексгібіціонізм,  

гомо- і гетеросексуальні тенденції.

І це — норма розвитку.  

Проблема починається там, де ця частина фіксується і не інтегрується. Коли окремі імпульси або способи збудження «застрягають» і починають замінювати живий контакт з іншим.

Тоді сексуальність втрачає гнучкість і перестає розвиватися разом із особистістю.

— Перверсія — це не «надлишок сексуальності», а захист.  

Захист від забороненої, тривожної генітальної любові.  

Коли прямий контакт із бажаним об’єктом викликає занадто багато страху, провини або агресії.

— Сексуальна ідентичність — це не один параметр, а система.  

Кернберг виділяє чотири компоненти:

• базова гендерна ідентичність (як людина внутрішньо переживає себе — чоловіком, жінкою чи інакше)

• гендерна роль (як це проявляється у поведінці, стилі, способі взаємодії з іншими)

• вибір об’єкта (до кого спрямоване сексуальне й романтичне бажання)

• інтенсивність бажання (наскільки сильним і частим є сексуальний потяг)

І всі вони формуються через поєднання біології і досвіду стосунків.

— Норма — це не «правильна форма», а здатність до інтеграції.  

Неважливо, як саме людина ідентифікує себе чи кого обирає.  

Критерій інший:  

чи здатна вона до глибоких, стабільних, взаємних любовних стосунків.

— Зріла сексуальна любов — це складна конструкція.  

Вона включає:

- інтенсивне бажання,  

- емоційну близькість,  

- ідеалізацію без втрати реальності,  

- здатність витримувати амбівалентність,  

- спільні цінності,  

- відповідальність і вірність.

Один із ключових маркерів — інтеграція ніжності і сексуальності.  

Коли:

- люблю — але не хочу,  

- або хочу — але не можу любити,  

— ми маємо справу з розщепленням.

І далі важливо розрізняти:

• невротичні інгібіції (де любов є, але є труднощі з сексуальністю)  

• мазохістичні сценарії (любов без сексу, сексуальність без любові)  

• нарцисичні структури (секс без здатності до прив’язаності)

— Відсутність сексуальності — найтривожніший сигнал.  

Не лише симптом, а іноді показник глибокої патології:  

коли немає ні бажання, ні фантазій, ні контакту з тілом.

— Порнографія і проміскуїтет можуть бути не «надлишком», а заміною близькості.  

Спробою зберегти сексуальність, уникаючи стосунків і залежності від іншого.

І, мабуть, найсильніше:

здатність до пристрасної любові — це вершина розвитку, а не щось «дане за замовчуванням».

Вона потребує:

- інтеграції тіла і психіки,  

- агресії і ніжності,  

- фантазії і реальності,  

- свободи і відповідальності.

І питання, яке після цього звучить ще гостріше:

Чи є у вас досвід любові, в якій можна одночасно хотіти, довіряти і залишатися собою?

Автор: Яна Куліш

Це питання, яке ставить автор допису рідко завершується разом із прочитанням — воно продовжується в наших роздумах, у практиці, у спробах краще зрозуміти себе й іншого. 

Ми вдячні Яні Куліш за цей глибокий відгук, який не лише висвітлює досвід участі в програмі, а й підкреслює складність і багатовимірність теми сексуальності. 

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍