Чи завжди любовний трикутник — це драма, біль, чиясь зрада і поява більш значущого об’єкта для свого партнера?

У психоаналітичному розумінні любовний трикутник уособлює внутрішню динаміку бажання, ревнощів і страху втрати. Це своєрідна несвідома сцена, на якій зустрічаються наші ранні об’єкти любові, дитячі суперництва й ідеалізовані образи, що формують спосіб, у який ми любимо.

Саме так розуміє цю динаміку Отто Кернберґ, описуючи у своїй праці 1988 року моделі “прямих” і “перевернутих” трикутників.

Прямі та перевернуті трикутники становлять найтиповіші несвідомі сценарії, що у найгіршому випадку можуть призвести до розпаду пари, а у найкращому — посилити їхні інтимні стосунки й надати їм стабільності.

Прямі трикутники, за Отто Кернберґом, уособлюють несвідомі фантазії обох партнерів про виключену третю сторону — ідеалізований суб’єкт певної статі, сильного суперника, який відтворює едіпового суперника. Кожен чоловік і кожна жінка несвідомо або свідомо побоюються присутності когось, хто міг би краще задовольнити його чи її сексуального партнера; ця третя сторона є джерелом ревнощів і емоційного занепокоєння у сексуальних стосунках, сигналізуючи про небезпеку, що загрожує цілісності (збереженню) пари.

Клінічний випадок:

жінка підсвідомо уявляє, що її чоловік цікавиться іншою жінкою, і це викликає ревнощі, які одночасно болісні й стимулюють її увагу до стосунків.

Перевернутий трикутник, за Отто Кернберґом, символізує компенсаторні мстиві фантазії, спрямовані не на власного партнера, а на ідеалізованого представника протилежної статі, який символізує бажаний едіпів об’єкт, і встановлення, таким чином, “трикутних” стосунків, у яких суб’єкт спокушається двома представниками іншої статі, замість того, щоб покінчити з едіповим суперником тієї ж статі за ідеалізований едіпів об’єкт протилежної статі.

Клінічний випадок:

Чоловік демонструє розщеплення об’єкта на турботливий та сексуально збуджуючий:

- турботливий - дружина, з якою він відчуває емоційну близькість, проте не відчуває сексуального потягу;

- сексуально збуджуючий - інша жінка, яка приваблює сексуально, але з нею відсутній глибокий емоційний зв'язок.

На думку Отто Кернберґа, враховуючи ці дві універсальні фантазії, потенційно у фантазії існує шість осіб в одному ліжку:

- власне пара

- їхні відповідні несвідомі едіпові суперники

- їхні несвідомі едіпові ідеали.

Формула Отто Кернберґа виникає у контексті несвідомих фантазій, заснованих на едіпових об’єктних стосунках і ідентифікаціях. Однією з форм, якої може набувати агресія, пов’язана з едіповими конфліктами (як у клінічній практиці, так і в повсякденному житті), є несвідоме мовчазне погодження обох партнерів на пошук реальної третьої особи, яка уособлює водночас ідеал одного та суперника іншого.

Річ у тім, що подружня невірність — короткочасні або тривалі стосунки любовного трикутника — частіше є несвідомою згодою пари, спокушеної втілити свої найглибші прагнення. У цю картину вплітається гомосексуальна і гетеросексуальна динаміка, оскільки несвідомий суперник також є сексуально бажаним об’єктом у негативному едіповому конфлікті: часто відбувається несвідома ідентифікація жертви зрад із партнером-зрадником у сексуальних фантазіях про стосунки партнера з ненависним конкурентом.

Якщо тяжка нарцисична патологія в одного або обох членів пари заважає вираженню нормальних ревнощів — здатності, що передбачає певну толерантність до едіпового суперника, — такі трикутники легко реалізуються. Пара, здатна підтримувати сексуальну близькість і захистити себе від вторгнення третіх сторін, не лише зберігає прийняті межі, а й у своїй боротьбі із суперниками стверджує несвідому задоволеність фантазіями про виключену третю сторону — едіпів тріумф і водночас ледве відчутний едіпів бунт.

Фантазії про виключену третю сторону є типовими складниками нормальних сексуальних стосунків.

Зворотним боком сексуальної інтимності, яка дозволяє насолоджуватися поліморфною перверзною сексуальністю, є задоволення від прихованих сексуальних фантазій, що в сублімованій формі виявляються в агресії до об’єкта любові. Сексуальна інтимність, таким чином, містить ще один розрив — між сексуальними актами, у яких партнери повністю поглинуті й ідентифіковані один з одним, і тими, у яких реалізуються приховані фантастичні сценарії, що приносять у стосунки нерозв’язні суперечності едіпової ситуації.

На одвічні питання «Чого хоче жінка?» і «Чого хоче чоловік?» можна відповісти так: чоловіки хочуть бачити жінку одночасно в кількох ролях:

- матері,

- маленької дівчинки,

- сестри-близнючки

- дорослої сексуальної жінки.

Жінки, через неминучість зміни первинного об’єкта, прагнуть, щоб чоловік поєднував батьківську й материнську ролі, і хочуть бачити в ньому:

- батька,

- маленького хлопчика,

- брата-близнюка

- дорослого сексуального чоловіка.

На різних етапах як у чоловіків, так і у жінок може виникати бажання пограти у гомосексуальні стосунки або помінятися сексуальними ролями у спробах подолати межі між статями, що неминуче обмежують нарцисичне задоволення в сексуальній інтимності — пристрасне прагнення до повного злиття з об’єктом любові з едіповими й доедіповими елементами, яке ніколи не може повністю здійснитися.

Саме ці суперечності - між потягом і страхом, близькістю й агресією — і те наскільки ми можемо їх інтегрувати, визначають наскільки глибоко ми здатні любити.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії