Otto Kernberg, описуючи разом з колегами, Diana Diamond, Frank E. Yeomans, Barry L. Stern, нарцисичні любовні стосунки, в книзі «Treating Pathological Narcissism with Transference-Focused Psychotherapy», звертає увагу на особливості вибору партнера, заздрості, залежності та здатності закохуватися: 

Вибір партнера особами з нарцисичними розладами є характерним для цієї особистісної констеляції.

Їхня нездатність глибоко оцінювати інших людей зумовлює базову невпевненість щодо вибору партнера. Нездатність оцінити й спрогнозувати вплив особистості партнера на їхню майбутню взаємодію, а також домінування поверхових критеріїв вибору — наприклад, чи достатньо партнер захоплюється пацієнтом або чи є партнер достатньо привабливим, щоб ним захоплювалися інші, — підсилюють грандіозність і відчуття переваги пацієнта.

Можливість «отримувати більше, ніж доводиться віддавати» в загальному обміні з партнером стає одним із провідних міркувань під час вибору об’єкта. Поверховість, що слугує задоволенню потреб Селф, заміщує глибші аспекти зрілої любові, характерні для цілісних об’єктних стосунків, у яких ідеалізація Іншого не є надмірною чи такою, що слугує власним інтересам, а натомість існують взаємне цінування та прийняття фізичних, сексуальних, етичних і загальних особистісних характеристик.

На противагу цьому нарцисичні пацієнти зазвичай здійснюють своєрідний «ринковий аналіз» переваг і недоліків характеристик потенційного партнера.

Відсутність здатності закохуватися є характерним симптомом особистостей із тяжкою нарцисичною патологією.

Натомість особи з патологічним нарцисизмом або нарцисичним розладом особистості (НРО) зберігають стійкий патерн нарцисичної проміскуїтетності без здатності до залежності.

Прояви заздрості на свідомому рівні особливо виражені за тяжчих ступенів нарцисичної патології.

Нарцисичні особистості з вищим рівнем функціонування можуть менше страждати від болісної заздрості, оскільки вона компенсується їхнім відчуттям переваги, яке особливо підкріплюється професійним успіхом.

У клінічній практиці це може набувати дуже різних форм.Наприклад:

людина може обирати партнера, яким «можна пишатися»: привабливого, успішного, статусного або дуже вродливого. Цінність такого партнера значною мірою визначається тим, наскільки він підтримує відчуття власної значущості та переваги. Тобто, партнер є «трофеєм», основна функція якого стабілізувати самооцінку. Водночас його власні якості й досягнення можуть ставати джерелом заздрості та знецінення.

Або інша ситуація: 

стабільні стосунки не витримують залежності від одного партнера, натомість зберігається потреба в нових сексуальних об’єктах. Проміскуїтетність у такому разі може підтримувати грандіозність і водночас захищати від переживання залежності та глибшої близькості.

За цими зовні різними сценаріями постає одне з центральних питань нарцисичних любовних стосунків: 

чи може Інший мати цінність не лише як джерело захоплення, підтвердження власної значущості або задоволення потреб — а як окрема людина, яку можна цінувати, любити й від якої можна залежати?

Саме ця здатність стає особливо важливою, коли ми говоримо про перехід від нарцисичної регуляції стосунків до зрілої любові.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії