Шановні колеги,
Чи доводилося вам працювати під керівництвом нарцисичної особистості?
Такий досвід, як правило, надовго зберігається в пам’яті й рідко сприймається як нейтральний.
Спочатку робота з таким керівником виглядає багатообіцяючою: керівник демонструє силу, впевненість, масштаб мислення, швидкість і енергію.
Складається враження, що робота під його керівництвом кипить.
Проте поступово стає зрозуміло, що проблема закладена в самій структурі взаємодії, а її джерелом є сам керівник. Вирішення питань починає залежати від його настрою, ефективність працівників — від здатності вгадувати його очікування. Заперечення та критика не заохочуються. Професійність поступово поступається лояльності. У певний момент організація перестає працювати на власну мету. Вона починає обертатися навколо однієї людини — керівника. Саме тому нарцисичний керівник — не просто складний. Його вплив має системно руйнівний характер.
Отто Кернберг, доктор медичних наук, використовує поняття нарцисичної особистості у вузькому значенні, маючи на увазі осіб:
- чиї міжособистісні стосунки характеризуються надмірною самореференційністю та егоцентричністю;
- чия грандіозність і переоцінка себе співіснують із почуттями меншовартості;
- які надмірно залежать від зовнішнього захоплення, емоційно поверхові, інтенсивно заздрісні та водночас знецінюють і експлуатують інших у своїх стосунках.
У своїх наукових працях він стверджує, що з усіх характерологічних патологій лідерів, що загрожують інституціям, нарцисичні риси особистості, мабуть, є найсерйознішими.
Вроджений егоцентризм і грандіозність нарцисичних людей різко контрастують із їхнім хронічним потенціалом до заздрості. Їхня нездатність глибоко оцінювати себе та інших робить їх неспроможними до емпатії та тонкого розрізнення людей, що може ставати руйнівним, коли вони займають керівні позиції. Крім того, коли вони не отримують очікуваного зовнішнього задоволення або переживають сильну фрустрацію чи невдачу, у них можуть розвиватися параноїдні тенденції замість більш звичної депресії та відчуття особистої поразки. Такі параноїдні тенденції посилюють нарцисичні риси лідера і шкоду, яку вони можуть завдати організації.
Оскільки нарцисичні особистості часто керуються інтенсивною потребою у владі та престижі, щоб займати позиції авторитету, люди з такими характеристиками нерідко зустрічаються на найвищих керівних посадах. Це часто чоловіки й жінки високого інтелекту, працелюбні та надзвичайно талановиті у своїй галузі, але їхній нарцисизм може нейтралізувати або знищити їхній творчий потенціал в організації.
Патологічно нарцисичні люди прагнуть керівних посад більше як джерела захоплення і нарцисичного задоволення з боку підлеглих та зовнішнього середовища, ніж через відданість певному ідеалу, який представляє інституція. Унаслідок цього вони можуть нехтувати функціональними вимогами керівництва, людськими потребами й обмеженнями, пов’язаними з роботою, а також системами цінностей, що є важливим критерієм оцінки адміністративної та технічної відповідальності.
Лідери з нарцисичними особистостями не усвідомлюють різноманіття патологічних міжособистісних стосунків, які вони формують як навколо себе, так і в усій організації, оскільки їхня особистість впливає на адміністративні структури та функції загалом.
На відміну від лідерів із патологічними обсесивними та параноїдними рисами, нарцисичний лідер потребує не лише підкорення від підлеглих — він також вимагає їхньої любові. Він штучно підсилює звичайну тенденцію персоналу залежати від лідера та ідеалізувати його: коли персонал усвідомлює, наскільки важливо для адміністратора отримувати постійні прояви їхньої безумовної любові й захоплення, лестощі та улесливість стають постійними рисами їхнього спілкування з ним.
(c) Юлія Голопьорова,
Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії