Наведемо кілька замальовок змін у рамках пари і запитаємо вас - що ви думаєте про таку взаємодію пар?

Приклад:

Чоловік змінює свою роль сексуального і збудливого лідера, який символічно втілює люблячого і розуміючого батька, на роль дитини, яка отримує задоволення від годування матір'ю, символічно представленою жінкою, яка подарувала йому свій оргазм. Надалі цей же чоловік може перетворитися на дитину, яка потребує матері, що годує його, вкладає в ліжко, але може швидко змінити цю роль на роль батька, який піклується про дочку, лагодить розбиту лампу, яку вона не може (або робить вигляд, що не може) полагодити.

Або:

Дружина змінює свою роль дорослого сексуального партнера на роль дочки, про яку піклується мати, або на роль матері, яка годує хлопчика-чоловіка. Вона також може перетворитися на маленьку винну дівчинку, спокушену садистським батьком, або уявити собі під час статевого акту, що її «ґвалтують», підтверджуючи таким чином відсутність провини за отримання сексуального задоволення; або сором'язливо виставляти себе напоказ, спокутуючи таким чином сексуальне задоволення, отримане від того, що люблячий чоловік захоплюється нею.

Або:

Чоловік змінює свою роль винного маленького хлопчика, якого сварить сувора мати, на ревнивого маленького хлопчика, який підглядає за таємними заняттями дорослих жінок. Або він може відчувати образу по відношенню до жінки, яка повністю присвятила себе своїй професії або вихованню їхньої спільної дитини; при цьому він відчуває себе знехтуваною дитиною – протилежність прихованому жіночому почуттю образи по відношенню до професійних успіхів чоловіка, що відтворює ранню заздрість до чоловіків.

Така варіативність показує гнучкість кожного партнера і багате психологічне життя пари, оскільки одночасно включає любов і ненависть, тобто інтеграцію агресії в рамках любовних стосунків

Отто Кернберг, доктор медичних наук, описуючи ці ситуації показує, що така зміна ролей в парі не свідчать про патологію (незважаючи на деяку регресивність ролей у парі). Навпаки, ситуації, в яких партнери здатні переміщатися між різними ролями, займати то активні, то залежні, то турботливі позиції, відображають психічну рухливість і відносну інтеграцію об’єктних стосунків. Така рольова варіативність може включати регресивні, агресивні або інфантильні елементи, але за умови збереження гнучкості вона не є руйнівною для пари.

А ось коли рольова динаміка втрачає гнучкість і перетворюється на жорстку фіксацію партнерів у стабільних комплементарних позиціях — саме це, за Кернбергом, і веде до типових хронічних конфліктів, як от:

- залежна, чіпляюча, шукаюча кохання жінка і нарцисичний, байдужий, егоцентричний чоловік;

- владна, сильна жінка, яка бажає бачити своїм партнером дорослого чоловіка і відчуває фрустрацію через його роль ненадійного, інфантильного хлопчика-чоловіка, нездатного усвідомити застиглий характер їхніх стосунків

- «голодний» чоловік, нездатний зрозуміти обмежений сексуальний інтерес своєї дружини

- винуватець і обвинувач у всіх можливих варіаціях.

Жорстка рольова фіксація зазвичай відображає втілення основних дисоціативних сценаріїв і нездатність прийняти або винести функції безперервного почуття едіпової провини або нарцисичних фіксацій.

Саме така ригідність — а не наявності інфантильних чи перверсних фантазій — призводить до хронічних конфліктів, взаємної фрустрації та повторюваних сценаріїв страждання. У цих ситуаціях партнери виявляються нездатними до гнучкого переходу між ролями.

Таким чином, ключовим критерієм є не зміст ролей, а ступінь їхньої фіксації: гнучка, зворотна зміна ролей є відносно нормативною, тоді як їхня жорстка стабілізація вказує на патологічний характер об’єктних стосунків.

Для терапевта важливо не лише помічати ці ролі, а й розуміти, які аспекти об’єктних стосунків пацієнт відтворює, яку несвідому функцію вони виконують і що саме стає джерелом страждання. Усвідомлення цих процесів відкриває шлях до глибшої роботи — як у парній, так і в індивідуальній терапії.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍