Що робить любов зрілою? Чому одні пари з роками лише зміцнюють свій союз, а інші застрягають у нескінченних конфліктах?

Ще у 1967 році Генрі Дікс підійшов до вивчення здатності до зрілих любовних стосунків у термінах вимірів інтеракцій у стабілізованих шлюбних стосунків. Обстежуючи подружні пари індивідуально та спільно в психоаналітичній парадигмі, він виробив критерії, що дозволяють аналізувати причини хронічних подружніх конфліктів, а також їхні наслідки: руйнування шлюбного союзу, збереження хиткої конфліктної рівноваги, розв’язання конфлікту.

Дікс виявив, що існує три основні сфери, в яких пари взаємодіють між собою:

- їхні свідомі взаємні уявлення про те, якими мають бути шлюбні стосунки;

- міра, в якій їхні взаємні очікування дозволяють гармонізувати власні культурні очікування та їхню інтеграцію в культурне оточення;

- несвідома активація минулих патогенних інтерналізованих об’єктних стосунків у кожного партнера та їхня взаємна індукція комплементарних ролей до цих минулих об’єктних стосунків.

Пари встановлюють компромісне утворення між своїми несвідомими об’єктними стосунками, які часто перебувають у гострому конфлікті з їхніми усвідомленими бажаннями та взаємними очікуваннями.

Взаємна індукція ролей, що досягається шляхом проєктивної ідентифікації, виявилася суттєвим чинником, який визначає здатність пари до отримання задоволення.

Дікс підкреслював, що сексуальні конфлікти між партнерами — це та сфера, де розкриваються наявні подружні конфлікти і знаходять вираження несвідомо активовані об’єктні стосунки. Це своєрідний різкий контраст між цими активованими об’єктними стосунками та початковою взаємоідеалізацією пари.

Отто Кернберг, MD — один із найвідоміших психоаналітиків сучасності — пропонує власний погляд на те, з чого складається зріла сексуальна любов і чому саме вона може стати справжнім випробуванням для пари. Він спирається на підхід Генрі Дікса, виділяючи власні три сфери інтеракції пари:

1.      реальні сексуальні стосунки;

2.      свідомо та несвідомо домінуючі об’єктні стосунки;

3.      встановлення спільного Его-ідеалу.

Здатність до зрілої сексуальної любові знаходить своє втілення саме в цих сферах. Ми детально розглянемо кожну цю сферу, а сьогодні - про першу з них:

Реальні сексуальні стосунки:

Особливу увагу Отто Кернберг звертає на інтеграцію лібідо й агресії, любові й ненависті, з домінуючою роллю любові над ненавистю в усіх цих трьох основних сферах інтеракції пари.

Дослідження Роберта Столлера (1979, 1985) зробили величезний внесок у психоаналітичне розуміння сексуального збудження, перверсій та природи любові. Він наголошував на істотній ролі агресії як складової сексуального збудження й самостійно дійшов подібних до моїх висновків, вивчаючи сексуальний досвід пацієнтів із межовою особистісною організацією.

Столлер також підкреслював важливість таємниці у сексуальному збудженні й описував анатомічні та фізіологічні чинники, які у взаємодії з едіповими бажаннями й небезпеками роблять внесок у якість збудження та фрустрації й водночас є частиною цієї таємниці. Таємниця і породжує, і відображає сексуальні фантазії.

Столлер підкреслював функцію сексуального збудження у відтворенні небезпечних і потенційно фруструючих ситуацій та їх подоланні шляхом задоволення специфічними сексуальними фантазіями й діями.

Таким чином, із точки зору здатності до сексуального збудження та еротичного бажання і до інтеграції доедіпових та едіпових об’єктних стосунків як частини любовних стосунків, інтеграція лібідо й агресії, любові й ненависті поступово стає основним аспектом здатності до любовних стосунків, а також патології в них.

Садомазохістські аспекти поліморфної перверзивної сексуальності слугують важливим стимулом до боротьби за сексуальне поєднання; а суттєвий брак турботливої тілесної ніжності чи травматичний досвід минулого, фізичне або сексуальне насильство можуть знищити здатність до сексуальної відповідної чуттєвості й перешкодити розвитку афекту сексуального збудження. Але й надмірне витіснення агресії, несвідомі заборони на ранні агресивні компоненти поліморфної перверзивної інфантильної сексуальності можуть стримувати й збіднювати відповідне сексуальне почуття.

Дослідження Отто Кернберга показують, що певний ступінь пригнічення або витіснення поліморфної перверзивної інфантильної сексуальності — найпоширеніший вид сексуальних заборон, який значно збіднює любовне життя пари, чиї емоційні стосунки за інших обставин могли б бути цілком задовільними. Практика показує, що:

пари можуть регулярно мати генітальні статеві контакти із сексуальним збудженням і оргазмом, але водночас почуття одноманітності й невиразне відчуття незадоволеності та нудьги поступово зростатимуть. У сфері сексуального збудження і недостатня інтеграція агресії, і її надлишок можуть поступово почати перешкоджати любовним стосункам.

Всі ці аспекти свідчать про те, що зріла сексуальна любов — це не лише питання пристрасті чи гармонії. Це складний динамічний процес інтеграції любові й агресії, близькості та відокремленості, ідеалізації та реалістичного сприйняття партнера.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍