Що являє собою заздрість?
Заздрість — це не просто реакція на те, що інший має щось бажане. Вона постає як афективна динаміка, спрямована на руйнування самого джерела добра, яке переживається як таке, що недоступне для привласнення.
У терапевтичній ситуації заздрість рідко постає у своєму прямому вигляді. Вона маскується під страх, недовіру, «реалістичну» обережність або ж під інтенсивне знецінення того, що відбувається між пацієнтом і терапевтом. Саме в цих моментах клініцист стикається не просто з опором, а з активною деструкцією самого простору стосунку. У таких ситуаціях існує серйозний клінічний ризик: сприйняти заздрість виключно як страх або наслідок травматичного досвіду і відповідати на неї надмірним заспокоєнням чи підтримкою. Така відповідь нерідко посилює деструкцію, оскільки не торкається самого ядра афекту.
У цей момент терапевт часто опиняється під тиском інтенсивного контртрансферу — від почуття неефективності й знецінення до спокуси «дати більше» або, навпаки, дистанціюватися. Ці контртрансферні реакції не є випадковими; вони відображають глибинні процеси, у межах яких заздрість набуває деструктивного характеру і переходить у сферу примітивної ненависті.
Примітивна ненависть також набуває форми прагнення знищити саму можливість задовільних людських стосунків і здобуття чогось цінного в цій людській взаємодії.
Отто Кернберг, доктор медичних наук, вважає, що в основі цієї потреби руйнувати реальність і комунікацію в інтимних стосунках лежить несвідома й свідома заздрість до об’єкта, зокрема до такого об’єкта, який зсередини не пронизаний подібною ненавистю.
Клінічно це означає, що саме наявність «доброго» об’єкта — здатного витримувати, мислити і не руйнуватися у відповідь на агресію — може бути нестерпним для пацієнта.
Ще у 1957 році Мелані Кляйн першою вказала на заздрість до доброго об’єкта як на істотну характеристику пацієнтів із тяжкою нарцисичною психопатологією. Така заздрість ускладнюється потребою пацієнта знищити власне усвідомлення цієї заздрості, аби не допустити викриття його жаху перед жорстокістю ненависті до того, що йому цінно та дорого в об’єкті.
Ця ситуація часто не усвідомлюється і не може бути прямо репрезентована у переживанні пацієнта; натомість заздрість розігрується у формі атак на зв’язок, на значення і на саму можливість отримати щось цінне від іншого.
За Отто Кернбергом, за заздрістю до об’єкта і потребою знищити та зіпсувати все добре, що могло б виникнути в контактах із ним, стоїть несвідома ідентифікація з первісно зненавидженим — і водночас необхідним — об’єктом. Заздрість можна розглядати і як джерело примітивної форми ненависті, тісно пов’язаної з оральною агресією, жадібністю та ненаситністю, і як ускладнення ненависті, що походить із фіксації на травмі.
У цьому сенсі заздрість не лише передує ненависті, а й утримує її, фіксуючи пацієнта у циклі руйнування того, що могло б стати основою для відновлення і розвитку. Саме тому розпізнавання заздрості до доброго об’єкта є ключовим для розуміння тих клінічних ситуацій, у яких терапевтичний контакт руйнується не через брак підтримки, а через її наявність.
Саме в цих клінічних точках — там, де заздрість атакує зв’язок, а ненависть маскується під раціональність, відстороненість чи «реалістичну» позицію, — терапевт стикається з одним із найскладніших завдань психотерапевтичної роботи. Йдеться не лише про утримання контакту, а про здатність розпізнати, витримати й осмислити ті афективні динаміки, які спрямовані на знищення самого простору стосунків і можливості отримати щось цінне від Іншого.
Робота з заздрістю, примітивною ненавистю та агресією до «доброго» об’єкта потребує не інтуїтивних рішень, а чіткої теоретичної рамки та клінічної техніки, що дозволяє не втягуватися в деструктивні трансферні сценарії і водночас не уникати їх. Саме тут стає критично важливим глибоке розуміння того, як Любов та Агресія співіснують в одному об’єктному зв’язку, як заздрість може одночасно приховувати потребу в залежності й руйнувати її, і чому спроби «прибрати» агресію часто лише посилюють патологічну динаміку.
(c) Юлія Голопьорова,
Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії