Сумнів у компетентності терапевта, очікування прихованої критики, інтерпретація нейтральних слів як знецінення, підвищена настороженість, напружене або демонстративно відсторонене мовчання — усе це клінічні прояви, які відображають активацію параноїдних механізмів у межах трансферної динаміки.

У межах Трансфер-фокусованої психотерапії (ТФП) ці реакції концептуалізуються як прояв параноїдного трансферу, який виконує специфічну захисну функцію в структурі особистості.

Параноїдний трансфер захищає як від ідеалізованого лібідинального трансферу, що репрезентують інший бік розщепленого внутрішнього світу, так і від депресивного трансферу, появу яких терапевти сподіваються побачити в процесі інтеграції розщепленої внутрішньої структури. Ця інтеграція допомагає пацієнтові перейти від параноїдно-шизоїдної позиції (проєкції агресії) до депресивної позиції, в межах якої він здатен усвідомити внутрішнє походження агресивних імпульсів, що раніше проєктувалися назовні, витримувати амбівалентні реакції щодо об’єктів і переживати почуття провини, турботу та імпульси до відновлення раніше пошкоджених стосунків. У цьому контексті параноїдний трансфер постає як захист від афектів втрати й провини, які стають доступними лише в депресивній позиції. Поки агресія проєктується назовні, внутрішній світ залишається фрагментованим; коли ж пацієнт поступово визнає власну участь у переживанні конфлікту, з’являється можливість для інтеграції та реального опрацювання стосунків.

У більшості випадків динаміка роботи в ТФП передбачає допомогу пацієнтові в переході від переважно параноїдного трансферу до депресивного з подальшим його опрацюванням і розв’язанням.

Цей перехід не є лінійним: він супроводжується коливаннями між ідеалізацією та знеціненням, загостренням афекту та періодами регресії. Проте саме послідовна робота з актуальною трансферною взаємодією в межах чітко окресленої терапевтичної рамки створює умови для поступової інтеграції розщеплених частин Я та об’єкта.

Параноїдні трансферні реакції — це не лише виклик для терапевта, а й ключ до структурної трансформації особистості пацієнта. Розпізнавання їхньої захисної функції та системна робота з ними дозволяють поступово перевести терапевтичний процес у площину глибшої інтеграції та відповідальності.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍