Шановні колеги,
Чи можна передати доброту, досвід, мудрість і тиху професійну впевненість у собі на семінарі? Після воркшопу, що відбувся 21 лютого - першого в програмі другого модуля «Любов та Агресія: від норми до патології», багато учасників відповідають ствердно.
Отто Кернберг ці свої якості передавав нам разом зі своїми фундаментальними знаннями.
ІІ Модуль — це три шестигодинні воркшопи:
21 лютого 2026 — Клінічні прояви агресії та їх лікування
21 березня 2026 — Агресія в любові та конфлікти в парі
18 квітня 2026 — Агресія в групах, організаціях та політичній сфері
І вже перший воркшоп став глибоким початком клінічної частини програми— живої клініки, що спирається на більш ніж 60 років практики.
Після цієї зустрічі ми отримали багато щирих і глибоких відгуків, які розмістили наприкінці розсилки. У них звучало одне: це була не просто теорія — це була передача мислення Отто Кернберга. Передача позиції. Передача досвіду.
Жодної розмитості чи загальних формулювань. Чіткість. Інтелектуальна сміливість. Енергія, яка тримає увагу й не відпускає.
Нижче — ключові змістові акценти воркшопу.
Суботній воркшоп складався з трьох ключових частин:
• Дві лекції
• Публічна клінічна супервізія
• Сесія запитань і відповідей
Лекційна частина охопила широкий клінічний і концептуальний спектр:
• Теорія Агресії: сучасне психоаналітичне бачення
• Місце Агресії в нормальному психічному функціонуванні
• Патологія Агресії: форми, механізми та клінічні прояви
• Клінічні стани з домінуванням Агресії
• Психічні умови та стани: диференційна діагностика агресивних проявів
• Лікування пацієнтів з інтенсивною або загрозливою Агресією на сесіях: загальні клінічні питання
• Практичні аспекти психотерапевтичної роботи з Агресією
• Терапія самодеструктивних і саморуйнівних тенденцій
• Нав’язливі дії в контексті Агресії
• Садизм і мазохізм у клінічній перспективі
• Афективна система прив’язаності та її взаємозв’язок з Агресією
• Парафілії та перверсивні тенденції
• Стратегії психотерапевтичного лікування при домінуванні Агресії
• Оцінка та використання контртрансферу в роботі з пацієнтами з вираженою Агресією
• Несвідома провина як чинник динаміки Агресії
• Негативна терапевтична реакція: несвідома провина, заздрість і руйнування добрих об’єктних стосунків
• Тяжка депресія та суїцидальні тенденції: клінічне розмежування
• Фантазійне життя пацієнтів у структурі Агресії
• Сексуалізоване зваблення як форма Агресії
• Параноїдний трансфер: диференційна діагностика
• Психотерапевтична робота з пацієнтами з параноїдною організацією
• Вимоги до терапевтичних умов і меж лікування
• Юридичні та етичні аспекти психотерапевтичної практики
• Особливості роботи з пацієнтами з кримінальним анамнезом
• Стадія полегшення в терапії: клінічні ризики та динаміка процесу
Практична частина — публічна клінічна супервізія — стала окремим інтенсивним блоком. На ній Отто Кернберг представив своє бачення частоти терапії та її значення, а також продемонстрував, як мислити і діяти в ситуаціях, коли терапевтичний процес заходить у «глухий кут» і потребує структурного переосмислення.
Сесія запитань і відповідей зосередилася на складних клінічних питаннях, зокрема:
• Чи посилюється домінування Агресії як біологічної характеристики у поколінь, що народилися й виросли в умовах війни?
• Як працювати з нарцисичними пацієнтами, які є освіченими та інтелектуально розвиненими, але не відчувають інтересу ні до професії, ні до хобі, і звертаються із запитом «знайти те, що мене по-справжньому цікавить»?
• Що саме проєктують пацієнти, які знецінюють себе, ненавидять себе і відчувають себе гіршими за інших? Чи йдеться про відщеплення позитивного образу Я?
• Чому пацієнти з вираженою самоагресією не переходять до суїциду, а натомість продовжують небезпечно завдавати собі шкоди? Яку психодинамічну логіку має така поведінка?
• Які клінічні стратегії є ефективними у роботі з пацієнтами з інтенсивною аутоагресивною поведінкою? Які інтервенції дають терапевтичний результат?
Та інші
Загалом, Перший воркшоп ІІ Модулю показав головне: тема Агресії потребує глибини, витримки та професійної чесності. Вона не допускає спрощень і не залишає простору для формальних рішень. Саме тому така зустріч із мисленням Отто Кернберга — це не просто навчання, а можливість розширити власні клінічні межі.
Попереду — продовження цієї роботи: ще більше складних питань, клінічних розборів і професійних викликів.
Програма «Любов та Агресія: від норми до патології» — це простір глибокої клінічної роботи під керівництвом Отто Кернберга.
Якщо для вас важливо не спрощувати складне, витримувати напругу терапевтичного процесу і працювати з інтенсивними станами на високому професійному рівні — будемо раді бачити вас серед учасників.
Відгуки наших колег-учасників:
Наталя Єгорова: Сьогоднішньою темою семінару з Отто Кернбергом були «клінічні прояви агресії та робота з агресією».
Мені здається, на четвертому семінарі Кернберг трохи більше розкрився як особистість. І, Боже мій, який широкий мислитель, який сміливий і чесний чоловік. Сміливий із великої літери. Те, як він говорив про суїцид, як розповідав про клінічні випадки зі своєї практики… сьогодні я відчувала, ніби кожною клітинкою вбираю щось дуже живе, справжнє. Переглядатиму ще раз. І не лише для того, щоб зробити конспект, а й щоб пропустити через себе цей досвід ще раз.
Приголомшливий сьогодні семінар. Я під глибоким враженням. Щось сьогодні було таке сильне, сумне й дуже справжнє. Не знаю, як сказати. Сталося якесь одкровення. Щось більше, ніж просто лекція. Як він це робив… Я завмерла перед екраном, буває таке, що намагаєшся дихати тихіше, щоб не сполохати ось це. І воно відбувається.
Величезна подяка!
Максим Роменський: Вчитися у найкращих — це завжди вихід із ілюзії, що «я вже достатньо знаю». Для мене це зустріч із масштабом мислення, з дисципліною концепту, з глибиною, яка не спрощує, а ускладнює й структурує.
Зараз таким кроком став річний курс «Любов і агресія» в одного з найвидатніших психоаналітиків світу — Отто Кернберга.
Перший урок для мене особисто — урок оптимізму. Доктору Кернбергу 98 років. Уявіть: людина в цьому віці береться за річний курс і веде його дивовижно. Я давно так не викладався в навчанні! Рольова модель на все життя!
Жодних «надихаючих марафонів», популярної психології. Жодних знижок.
Це:
- сувора теорія об’єктних відносин
- точна робота з поняттям агресії
- розбір нарцисичних і прикордонних структур
- інтеграція любові й руйнівної сили в одній моделі
Складно, бо вимагає клінічного мислення і необхідно згадувати все, що знав, і терміново добирати те, чого бракує.
Структуровано, тому що Кернберг мислить системно й ієрархічно.
Корисно, бо дає мову для опису найважливіших динамік влади, залежності та близькості.
Вчитися у кращих означає добровільно входити в зону інтелектуальної вимогливості.
І кожен такий етап — не просто нові знання, а серйозна перебудова власної професійної оптики.
Перерва закінчилася, пішов працювати далі.
Katarzyna Devies: Терапія — це не лише година в кабінеті.
Сьогодні я відвідала 6,5 годин лекцій з Отто Кернбергом у межах річної програми, яку розпочала чотири місяці тому: «Любов і агресія, лікування розладів особистості». Я лише на третині шляху, а ця програма вже кинула мені виклик у способи, яких я повністю не передбачала.
Відчуваю велику скромність і вдячність за можливість навчатися в людини, яка понад пів століття працює з найскладнішими клінічними випадками у нашій сфері, осмислює їх теоретично, лікує, супервізує та продовжує уточнювати свої ідеї й у 90+ років. Так, цього року йому 98 — можете в це повірити?
Сьогодні зі мною залишилася кернбергівська відданість ясності. Чітка діагностика. Чітка комунікація. Називати речі своїми іменами разом із клієнтом — рано, прямо, не пом’якшуючи правду до невпізнаваності. Дехто назве це конфронтаційністю. Я ж починаю думати, що це, можливо, одна з найповажніших форм ставлення, які ми можемо запропонувати.
У сфері, що рухається до дедалі більшої чутливості й обережності мови, з одного боку, та клієнтів, які добре освічені й регулярно користуються психологічною термінологією, — є велика мужність у словах: «Я бачу вас ясно. Я не боюся того, що бачу. І не збираюся робити вигляд, що це не так».
Найбільше зі мною залишається привілей живої супервізії, уважність, із якою він відповідає на запитання, і допитливість, з якою ми разом осмислюємо матеріал клієнта.
Ось так для мене виглядає безперервний професійний розвиток — бути в кімнаті й приймати виклик.
Наші клієнти заслуговують на терапевтів, які ніколи не припиняють навчатися. І, якщо чесно, ми також.
Також висловлюю велику вдячність @Oleksii Lemeshchuk з Української асоціації трансферентно-фокусованої психотерапії, який створив безпечний простір у час війни, де ми можемо об’єднуватися.
І Марку Л. Руффало — за рекомендацію.
Mirela Antonescu:
Не існує любові без агресивності, і не існує агресивності, яка бодай десь не містила б у собі форму любові; ці дві сили не є протилежними, а радше невіддільними проявами однієї й тієї самої пульсійної динаміки. Наша схильність розділяти їх походить із бажання захистити улюблений об’єкт від амбівалентності: ми прагнемо зберегти любов «чистою», а агресивність заслати в зону сорому, провини або заперечення; однак коли одна з них розщеплюється й проєктується, інша вторгається у стосунок у спотвореній формі.
Любов без агресивності стає власницькою (бо неприйнята напруга шукає шлях контролю над об’єктом), а агресивність без любові стає руйнівною (бо втрачає свою функцію окреслення меж і диференціації). Турбота тоді плутається з контролем, пристрасть зісковзує в напруження, а близькість починає переживатися як загроза, адже стосунок більше не здатен одночасно вміщувати і імпульс зберегти, і імпульс атакувати.
У кабінеті головний виклик полягає не в явному змісті конфлікту, а в здатності залишатися в контакті з тим рівнем, де розгортається структурна драма — конфлікт між потребою любити і страхом бути зруйнованим любов’ю. Саме тут вирішується можливість інтеграції. Інтимність виникає не через усунення агресивності, а через здатність вміщувати її, не руйнуючи любов.
Лише тією мірою, якою суб’єкт може витримувати співіснування цих двох сил, не вдаючись до розщеплення чи проєкції, формується справжня здатність до інтимності, адже інтимність починається там, де любов і агресивність можуть існувати разом, не знищуючи одна одну.
Інна Яковенко: Маю можливість слухати лекції Отто Кернберга — людини, яка сформувала сучасне розуміння прикордонної організації особистості та трансфер-фокусованої психотерапії.
Я захоплююся ним.
У свої 97 років цей чоловік зберігає ясність мислення, доносить глибокі речі з такою чіткою структурою, ніби вони лежать на поверхні, хоча для звичайного сприйняття залишаються непомітними.
Отто, говорячи про сучасного політичного лідера своєї країни, звертає увагу на прояви грандіозності, імпульсивність у прийнятті рішень — коли сьогодні проголошується одне, а завтра інше, без ознак інтеграції попередніх рішень, а також на антисоціальні риси в стилі його поведінки.
Було цікаво почути його думку щодо того, які прояви особистості матимуть люди, коли вийдуть із війни у статусі переможця або без нього.
Ця тема для мене дуже актуальна.
Його знання — це не лише навчальний матеріал.
Це інший спосіб мислення:
Я рада цьому досвіду.
Бо навіть поруч із війною можна тримати внутрішню рамку.
Не втрачати ясність.
Не входити в хаос. Аналізувати систему без моралізації. Висловлювати свою думку відкрито.
І залишатися дорослою — у своїй позиції, у своєму мисленні, у своєму житті.
Той світ, що за екраном, не дає розщепитися навіть тоді, коли реальність у війні.
З повагою,
Український інститут вивчення розладів особистості