Стан інтенсивної афективної бурі у пацієнта є одним із найскладніших моментів у терапевтичній роботі, адже в такі моменти терапевт стикається з різким зсувом сприйняття, мислення та емоційної регуляції пацієнта. В такому стані будь-яке ваше слово може миттєво переживатися пацієнтом як напад. Афект стрімко наростає, мислення звужується до чорно-білих оцінок, а образ терапевта перетворюється на холодний, агресивний, критичний або повністю байдужий об’єкт.

Все це означає, що реальні наміри терапевта перестають бути доступними для сприйняття пацієнта, а взаємодія визначається домінуванням афекту та примітивних механізмів захисту.

У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) в таких ситуаціях важливим акцентом є здатність терапевта контейнерувати такий афект — усвідомлювати всі полюси внутрішнього конфлікту, який розвертається назовні, перебувати разом із ним, не намагаючись його уникнути. Це передбачає, що терапевт докладно описує поточне сприйняття пацієнтом терапевта, не погоджуючись із цією перцепцією і не відкидаючи її 

Наприклад:

«Я розумію, наскільки болісним може бути знову повернутися до людини, в якої, здається, зовсім відсутня емпатія»; «Отже, зараз я вас жорстоко критикую?»

Обережне озвучування того, як пацієнт сприймає терапевта, не натякаючи при цьому, що предмет обговорення є елементом внутрішнього світу пацієнта, дозволяє пацієнтові поступово підвищувати толерантність до того, що він проєктує, розмірковувати над цим і приймати це як щось, що «відбувається в кабінеті»,прояснюючи природу того, що проєктується, і врешті-решт пов'язуючи це з пацієнтом та інтерпретуючи причину його проєктування.

Під час інтенсивного афективного збудження та спалахів у пацієнта важливою частиною інтервенцій є не лише зміст висловлювань терапевта, а й його власний афективний стан.

Пацієнт у цьому стані особливо чутливий до невербальних сигналів та емоційного тону терапевта. Інтервенції, зроблені пласким та байдужим тоном, зазвичай лише підливають олії у вогонь афективної бурі. Така манера триматися з боку терапевта може повідомляти про те, що він не розуміє пацієнта й відсторонюється від нього, відчуваючи зневагу до втрати пацієнтом афективного контролю, або ж наляканий і паралізований почуттями та поведінкою пацієнта. 

В таких випадках терапевт має взаємодіяти з пацієнтом на такому афективному рівні, який передає його емоційну залученість у ситуацію пацієнта і водночас його здатність контейнерувати афект пацієнта.

Завдяки адекватній афективній реакції терапевт може поступово інтерпретувати домінантні об’єктні стосунки від поверхні вглиб, починаючи зі свідомого досвіду пацієнта й рухаючись у напрямку несвідомих, дисоційованих, витіснених або проєктованих аспектів переживань пацієнта та мотивацій захисту від них. Цей процес афективної взаємодії та поступової інтерпретації трансформує інтенсивну й затоплюючу афективну бурю у більш рефлексивне переживання, в якому афект і мислення пацієнта починають поєднуватися завдяки проясненню діад об’єктних стосунків, що лежать в основі цієї бурі.

Таким чином, робота з інтенсивним афектом у ТФП рухається від контейнерування й опису переживання до поступової інтерпретації об’єктних діад, що робить можливим поєднання афекту й мислення.

‍

‍(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії