Сексуальність пацієнтів із МРО часто відображає глибинні особливості їхнього внутрішнього світу. У цій сфері нерідко проявляються ключові труднощі, характерні для МРО: 

- дифузія ідентичності, 

- нестабільність у стосунках, 

- інтенсивні афекти 

- коливання між ідеалізацією й знеціненням іншого. 

Сексуальні стосунки пацієнтів з МРО можуть ставати як джерелом близькості, так і простором, де розгортаються агресія, страх відторгнення та боротьба за контроль у стосунках. Саме тому сексуальне життя таких пацієнтів часто демонструє значну варіативність: воно може коливатися від майже повної відсутності сексуального бажання до інтенсивних, але нестабільних і драматичних стосунків. Це пов’язано з тим, що у їхньому досвіді любов і сексуальність не завжди збігаються: сексуальність поєднує лібідинозні та агресивні елементи і певною мірою є перехрестям між ними.

Розвиток зрілого й інтимного сексуального життя є однією з цілей Трансфер-фокусованої психотерапії (ТФП), особливо у випадках, коли сексуальне життя пацієнта було загальмоване або надмірно пронизане агресією. У ТФП розглядаються питання, пов’язані із сексуальною історією та адаптацією пацієнта, а також аспекти сексуальності, що виникають у процесі лікування.

Людська сексуальність включає базову гендерну ідентичність, гендерно-рольову ідентичність, вибір об’єкта та інтенсивність сексуального потягу. Останні два конструкти — вибір об’єкта та інтенсивність сексуального потягу — є найбільш релевантними при обговоренні пацієнтів з МРО. Вибір об’єкта у пацієнта з МРО, як наслідок дифузії ідентичності, може супроводжуватися плутаниною у виборі об’єкта та хаотичною бісексуальністю на поведінковому рівні. Інтенсивність сексуального потягу може значно варіюватися, причому деякі пацієнти з тяжкою МРО мають дуже слабкий потяг.

Пацієнти з МРО зазвичай починають лікування з певним рівнем патології в сексуальній адаптації, але в межах цього діапазону спостерігається значна варіативність. Рівень сексуальної здатності та адаптації пацієнта на початку лікування визначає можливі напрями покращення. Пацієнти з більш тяжкою МРО можуть демонструвати відсутність здатності до центральних задоволень нормальної сексуальності. Такі пацієнти можуть не відчувати задоволення від будь-яких сексуальних форм активності, включно з мастурбацією, і не мати сексуального потягу, спрямованого на конкретну людину. В їхній історії часто домінують тяжкі травматичні переживання, фізичне або сексуальне насильство та відсутність прив’язаності до люблячого батьківського об’єкта.

У роботі з такими пацієнтами цілі лікування в сексуальній сфері можуть бути обмеженими. Спочатку терапія може допомогти пацієнтам відкрити здатність ідеалізувати іншу людину та виражати прагнення до ідеалізованих стосунків. З подальшим лікуванням і інтеграцією ідеалізованих та персекуторних образів пацієнт може сформувати стабільну прив’язаність, що включає прихильність і теплоту, однак у таких пацієнтів може бути відсутня здатність до пристрасного кохання.

Пацієнти з межовою організацією особистості з нарцисичною структурою особистості часто мають здатність до сексуального збудження, але не здатні до глибокого емоційного інвестування в інтимного партнера. Багато з них ніколи не були по-справжньому закохані. Помітний сексуальний проміскуїтет у них часто пов’язаний із сексуальним бажанням і збудженням щодо людини, яку інші вважають привабливою або цінною. За такого типу прив’язаності сексуальне задоволення може задовольняти потребу в завоюванні, але водночас запускати несвідомий процес прагнення відчути власну перевагу та знецінити іншого, що призводить до зникнення як сексуального збудження, так і інтересу до партнера.

Пацієнти з менш вираженими проявами МРО можуть починати лікування з наявною здатністю до сексуального збудження та еротичних бажань. Такі пацієнти можуть мати повну здатність до генітального збудження та оргазму, пов’язаних із пристрасною відданістю іншій людині. Вони здатні інтегрувати агресію з любов’ю та сексуальністю і мають здатність до примітивної форми закоханості, що характеризується ідеалізацією об’єкта любові. Насправді інтенсивні сексуальні переживання та пристрасні стосунки з ідеалізованою людиною можуть приховувати глибинну нездатність переносити амбівалентність.

Однак через механізми розщеплення, характерні для МРО, їхні міжособистісні та інтимні стосунки залишаються крихкими і постійно ризикують бути «зараженими» відщепленими, повністю негативними аспектами, що можуть перетворити ідеалізовані стосунки на персекуторні. На середній фазі терапії тема сексуальності може переплітатися з проявами ідеалізованого трансферу, а іноді й персекуторного трансферу.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍