Що ми можемо вважати ідеалом зрілої здатності до сексуальної любові — такої, що ґрунтується на інтеграції еротизму й ніжності, ідеалізації, відповідальності, насолоди та пристрасті?

Саме це питання ставить Отто Кернберг у своїй книзі Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism (2018).

За Отто Кернбергом, зріла сексуальна любов — це складна емоційна диспозиція, яка інтегрує: 

1) сексуальне збудження, трансформоване в еротичне бажання іншої людини; 

2) ніжність, що походить з інтеграції лібідинально та агресивно інвестованих репрезентацій Селф та об’єкта, з переважанням любові над агресією та толерантністю до нормальної амбівалентності, яка характеризує всі людські стосунки; 

3) ідентифікацію з Іншим, що включає як взаємну генітальну ідентифікацію, так і глибоку емпатію до гендерної ідентичності Іншого; 

4) зрілу форму ідеалізації разом із глибокою відданістю Іншому та стосункам; 

5) пристрасний характер любовних стосунків у всіх трьох аспектах: сексуальних стосунках, об’єктних стосунках та інвестуванні пари з боку Супер-Его. 

Під ідеалом зрілої здатності до сексуальної любові Отто Кернберг розуміє не нереалістичні цілі, до яких пацієнти повинні прагнути, а орієнтир того, що є оптимально можливим, аби краще зрозуміти, які труднощі заважають досягненню такого рівня розвитку. 

Наприклад, 

один пацієнт легко закохується, але вже через кілька тижнів починає бачити в партнері лише недоліки. 

Інший здатний підтримувати стосунки роками, але уникає сексуальної близькості. 

Третій має яскраве сексуальне життя, проте не може витримати емоційної інтимності.

У четвертого — стосунки лише на відстані.

У п'ятого — тривалі стосунки, основний зміст яких — постійні конфлікти.

Зовні це різні історії. Але всі вони про порушення здатності до зрілої любові.

Які ж найсерйозніші обмеження визначають ту дистанцію, що відділяє пацієнта від повноцінного й багатого життя, яке потенційно могло б бути для нього доступним? 

Для Отто Кернберга важливо не лише встановити наявність окремої проблеми у любовних чи сексуальних стосунках, а зрозуміти, які саме психічні обмеження лежать в її основі та наскільки глибоко вони порушують здатність людини до зрілої любові. Адже за зовні різними клінічними проявами можуть стояти порушення одних і тих самих фундаментальних здатностей.  

Отже, Отто Кернберг говорить не про ідеал «нормальності», а про теоретичну модель, яка допомагає виявити проблеми, що обмежують здатність людини любити. Передусім така модель має включати ретельну оцінку здатності переживати власне сексуальне задоволення, встановлювати глибокі об'єктні стосунки та формувати як власну систему цінностей, так і спільну систему цінностей у партнерських взаєминах.

За Отто Кернбергом, найкращий спосіб оцінити зрілість здатності до любові — це дослідити пацієнта, який перебуває або перебував у любовних стосунках, що можуть бути предметом детального клінічного аналізу.

Саме тому любовні стосунки для Кернберга — це не просто одна зі сфер життя пацієнта, а один із найважливіших шляхів до розуміння структури його особистості.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії