Чи є згасання сексуального бажання неминучим наслідком тривалих стосунків?

Отто Кернберг, доктор медичних наук, у своїй статті Limitations to the Capacity to Love (2011), спираючись на аналітичну роботу з окремими пацієнтами та конфліктами пар на пізніших етапах життя, зазначає:

Пристрасні зустрічі та інтенсивні сексуальні стосунки є довготривалим аспектом любовних стосунків, який не обов’язково послаблюється або зникає з плином часу.

Гальмування пристрасного характеру сексуальних контактів у тривалих стосунках зазвичай відображає несвідомі конфлікти в усьому спектрі об’єктних стосунків пари й може значно послаблюватися в процесі лікування. Взаємні проєкції Супер-Его та відігравання конфліктів, пов’язаних з Агресією, є провідними психодинамічними характеристиками таких конфліктів.

Той факт, що на фізіологічному рівні частота сексуального бажання у чоловіків зменшується, тоді як у жінок вона залишається відносно стабільною, не означає зниження інтенсивності та значущості еротичної взаємодії на будь-якому етапі життя.

Розвиток сексуальної нудьги у тривалих, стабільних стосунках є типовим симптомом нарцисичної патології.

Це поширений симптом, який особливо загострюється в межах стійкого синдрому розщеплення між ідеалізованими десексуалізованими об’єктами Любові та знеціненими, але сексуально збуджуючими об’єктами. Імовірно, це один із найчастіших проявів поєднання нерозв’язаних едіпових конфліктів і нарцисичної патології.

Натомість за умов успішних любовних стосунків, зазначає Кернберг, може розвиватися широка й гнучка здатність партнерів взаємно пристосовуватися до сексуальних інтересів і потреб одне одного. Це контрастує з типовим загостренням розбіжностей у сексуальних інтересах, які можуть перетворюватися на явне поле боротьби, за яким приховуються глибші конфлікти в житті пари.

У зрілих любовних стосунках ідеалізація тіла Іншого, переживання його фізичної краси крізь призму власної Любові є постійним аспектом Любові й не обов’язково має змінюватися внаслідок змін тіла, пов’язаних зі старінням або хворобою.

Любити Іншого разом із його недоліками та проблемами означає також любити його з фізичними недосконалостями, так само як і бути здатним чесно ділитися з Іншим власними переживаннями щодо фізичних недоліків або недосконалостей свого тіла.

Ділитися інтимністю власного тіла — це відповідник здатності ділитися інтимними аспектами свого емоційного життя та своїми проблемами; ділитися сексуальними бажаннями й сумнівами так само, як власною невпевненістю, страхами та конфліктами, пов’язаними з конкуренцією, ревнощами, фінансовою нестабільністю, загрозливими членами родини та конфліктами з батьками й дорослими дітьми.

Здатність приймати прояви старіння — як у собі, так і в Іншому — без втрати еротичного збудження щодо тіла Іншого є наслідком переважання Любові над Агресією, збереження ідеалізації поверхні тіла на противагу несвідомій проєкції Агресії в тіло Іншого — ранньому механізму виникнення відчуття краси.

По суті, справжній несвідомий конфлікт розгортається не між ніжною, стабільною природою емоційної відданості та пристрасним еротизмом, а між Любов’ю та Агресією — як у сфері ніжної емоційної близькості, так і у сфері пристрасної Сексуальності, а також у структурах Супер-Его, що включають Его-ідеал пари та персекуторні аспекти Супер-Его.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії