Нарцисична організація особистості здатна докорінно змінити саму здатність любити. Те, що зовні може виглядати як сильне почуття, нерідко виявляється спробою подолати давню фрустрацію, привласнити якості іншого або втекти від нестерпного внутрішнього переживання.
Саме тому психоаналітичне розуміння любовних стосунків нарцисичних особистостей виходить далеко за межі звичних уявлень про «егоїзм» чи «самозакоханість».
Отто Кернберг показує, що відмінності між здоровою здатністю до любові та патологічним нарцисизмом стають особливо помітними саме у близьких стосунках. У своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology”, 1995 він зазначає:
« Психоаналітичне дослідження любовних стосунків нарцисичної особистості можна розпочати з порівняння пар, у яких один або обидва партнери страждають на нарцисичний розлад особистості, з парами, у яких таких ознак немає.
Людина з непатологічним нарцисизмом здатна закохуватися та підтримувати любовні стосунки протягом тривалого часу.
Найважчі випадки нарцисичної патології характеризуються нездатністю закохуватися, і саме ця нездатність є патогномонічною ознакою патологічного нарцисизму.
Навіть ті нарцисичні особистості, які здатні закохуватися на короткий час, істотно відрізняються від людей із нормальною здатністю до любові.
Коли нарцисична особистість закохується, ідеалізація коханого об'єкта може зосереджуватися на фізичній красі як джерелі захоплення або на владі, багатстві чи славі як рисах, якими захоплюються і які несвідомо привласнюються як частина власного Я.
Едіповий резонанс, притаманний усім любовним стосункам, спонукає нарцисичну особистість несвідомо прагнути до стосунків, у яких агресія домінує не менше, а іноді й більше, ніж любов. Причиною цього є глибока фрустрація та образа, що походять із минулого, яке у фантазії має бути магічно подолане завдяки сексуальному задоволенню, отриманому від нового об'єкта. Едіпове суперництво, ревнощі та невпевненість додатково посилюються доедіповою агресією, зміщеною в едіпову сферу.
Нарцисичні пацієнти виявляють несвідомий страх перед об'єктом любові, пов'язаний із проєкцією власної агресії. Водночас вони демонструють разючу відсутність внутрішньої свободи по-справжньому цікавитися особистістю іншої людини. Їхнє сексуальне збудження визначається несвідомою заздрістю до іншої статі, глибокою образою через пережите в ранньому дитинстві фруструюче позбавлення задоволення, жадібністю та ненаситністю, а також надією привласнити те, чого вони були позбавлені в минулому, щоб назавжди позбутися болісного прагнення до цього.
Для нарцисичного партнера життя перебігає в ізоляції. Залежність від іншої людини викликає страх, оскільки означає визнання як власної заздрості, так і вдячності за цю залежність. Замість залежності формується самовпевнена вимогливість і фрустрація, коли ці вимоги не задовольняються. Образи накопичуються й важко долаються навіть у моменти близькості; значно легше вони розв'язуються шляхом розщеплення різних переживань, що дозволяє підтримувати зовнішній мир ціною фрагментації самих стосунків. У найважчих випадках формується задушливе відчуття ув'язнення та переслідування з боку партнера. Невизнані й нестерпні аспекти власного Я проєктуються на партнера, щоб захистити ідеалізований образ себе. Несвідома провокація партнера поводитися відповідно до цих проєкцій поєднується з подальшими нападами на нього та його відкиданням як людини, яку тепер сприймають викривлено.
Символічне привласнення захопливих рис іншої людини може слугувати джерелом нарцисичного задоволення.
Наприклад,
нарцисична жінка, яка вийшла заміж за відому публічну особу, може й надалі насолоджуватися його суспільною популярністю. Проте в приватному житті вона може переживати глибоку нудьгу, окрім несвідомих конфліктів, пов'язаних із заздрістю. Відсутність спільних цінностей унеможливлює відкриття нових сфер інтересів, які могли б подарувати новий погляд на світ або на інших людей.
Відсутність щирої цікавості до внутрішнього світу партнера, стосунки, у яких реакція виникає лише на безпосередню поведінку іншого, а не намагається зрозуміти його внутрішню реальність, становлять центральну проблему нарцисичної особистості. Вона пов'язана з дифузією ідентичності та недостатньою здатністю до глибокої емпатії, що фактично закриває шлях до розуміння життя іншої людини.
У таких стосунках бракує справжніх джерел задоволення. Переважають нудьга, нездатність стримувати спалахи люті, хронічна фрустрація та відчуття ув'язнення у взаєминах. До цього додаються неминуча актуалізація несвідомих конфліктів минулого та спалахи фрустрації й агресії в інтимному житті пари.
Найдраматичніше ці процеси проявляються у сексуальній сфері. Несвідома заздрість до іншого перетворює ідеалізацію його тіла на його знецінення, сприяє тому, що сексуальне задоволення замінюється переживанням успішного «вторгнення» та символічного привласнення іншого, руйнує багатство примітивних об'єктних стосунків, які активуються в нормальній поліморфно-перверсній сексуальності, і зрештою призводить до нудьги.»
(c) Юлія Голопьорова,
Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії