Найхарактернішою проблемою нарцисичного розладу особистості є нездатність любити. Про це Отто Кернберг пише у своїй книзі "Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism", 2018. Він зазначає, що:

Цей дефіцит любові компенсується проміскуїтетною сексуальною поведінкою, для якої характерний нескінченний цикл швидкоплинних закоханостей, що змінюються швидким розчаруванням і знеціненням партнера. Наприклад, людина може вже через кілька днів або тижнів бути переконаною, що нарешті зустріла «ідеального» партнера, але так само швидко втратити інтерес, почати бачити лише його недоліки й перейти до пошуку нових стосунків. 

За Отто Кернбергом, традиційно така модель поведінки частіше спостерігається у чоловіків із нарцисичною патологією. Д-р Кернберг вважає, що, однією з важливих причин цього є культурна подвійна мораль, притаманна патріархальним суспільствам, яка заохочує сексуальну свободу чоловіків і водночас обмежує жінок вимогами цнотливості та традиційної домашньої ролі. 

Історично нарцисична патологія у жінок значно частіше проявлялася в інших сферах сімейного життя. Проте із розвитком руху за права жінок, поступовим вирівнюванням соціальних ролей, розширенням сексуальної свободи та активнішою участю жінок у професійній діяльності ця модель сексуальної поведінки дедалі частіше зустрічається і серед жінок. І в останні десятиріччя ми бачимо значну поширеність цього ж типу стосунків у жінок.

Подібний вплив культури спостерігається й при інших розладах особистості. Домінуючі соціальні норми впливають як на формування характеру, так і на розвиток патологічних рис особистості. 

Наприклад, мазохістичні любовні стосунки частіше трапляються у жінок, ніж у чоловіків. Натомість мазохістичні сексуальні перверсії (парафілії) частіше зустрічаються у чоловіків. Крім того, з характерологічної точки зору чоловіки частіше, ніж жінки, схильні добровільно залишатися в професійних ситуаціях, які хронічно приносять їм фрустрацію та страждання. 

Часто тяжкість нездатності нарцисичного пацієнта встановлювати стабільні об'єктні стосунки призводить до того, що випадкові сексуальні контакти, сексуальне збудження та сексуальне задоволення стають для нього єдиним доступним способом підтримувати зв'язок з іншими людьми. 

Водночас існують нарцисичні пацієнти, які, з погляду загальноприйнятих соціальних норм, перебувають у стабільних партнерських стосунках. Іноді це союз із нарцисичним партнером, якого цілком влаштовує такий формат взаємин. Однак Отто Кернберг акцентує увагу на тому, що за зовнішньою стабільністю таких стосунків приховується майже повна відсутність справжньої емоційної близькості та, як правило, дуже обмежене сексуальне життя.

До цього можна додати, що особистості з вразливим типом нарцисичного розладу, можуть повністю уникати будь-яких інтимних стосунків, з одного боку соромлячись себе та свого тіла, а з іншого — вважаючи, що лише з абсолютно ідеальним партнером вони будуть готові розпочати стосунки.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії