Чи може позашлюбний роман утримувати шлюб від розпаду? 

Звично вважати, що позашлюбний зв'язок неминуче руйнує стосунки. 

Проте Отто Кернберг у своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology” (1995), описує клінічні ситуації, у яких позашлюбний зв'язок певний час виконує протилежну функцію. За його словами: 

Іноді  стосунки одного з партнерів із третьою особою стають передумовою руйнування пари: шлюб або союз розпадається, поступаючись місцем новим стосункам.

А іноді - присутність третьої особи, навпаки, ніби стабілізує шлюб.

У такій ситуації можливі різні варіанти розвитку подій. Досить часто позашлюбний зв'язок одного з партнерів стає способом стабілізації нерозв'язаних едіпових конфліктів.

Наприклад, жінка, яка залишається сексуально холодною щодо свого чоловіка, але отримує сексуальне задоволення від коханця, може свідомо переживати сильне збудження й почуття задоволення, що допомагають підтримувати шлюб. Проте несвідомо вона використовує чоловіка як ненависний трансферентний образ свого едіпового батька.

У цих подвійних стосунках вона несвідомо переживає тріумф над батьком, який колись мав владу і над її матір'ю, і над нею самою, тоді як тепер саме вона контролює двох чоловіків.

Бажання мати позашлюбний зв'язок може також походити з несвідомого почуття провини через переживання власного шлюбу як едіпової перемоги, водночас не наважуючись повністю ідентифікуватися з едіповою матір'ю. У результаті конфлікт між бажанням і провиною розігрується у формі своєрідної «рулетки зі шлюбом».

Парадоксально, але чим глибшими й повноціннішими стають ці паралельні шлюбні та позашлюбні стосунки, тим сильніше вони наближаються до саморуйнування. Це відбувається тому, що розщеплення образу об'єкта, яке підтримувалося завдяки трикутній ситуації, поступово втрачається.

Чи залишаються такі стосунки таємними, чи стають відкритими, залежить від інших чинників, зокрема від того, наскільки важливу роль у шлюбній взаємодії відіграють садомазохістичні конфлікти.

«Відкритість» щодо позашлюбних зв'язків найчастіше сама по собі є формою садомазохістичної взаємодії й відображає потребу або виразити агресію, або захиститися від почуття провини.

Іноді справжні стосунки пари приховуються за зв'язком, який виник під впливом соціальних, політичних чи економічних обставин.

Наприклад, двоє людей можуть мати справжні, глибокі, часто таємні стосунки, які існують паралельно з суто формальним союзом, таким як шлюб за розрахунком.

Існують і такі ситуації, коли обидва паралельні зв'язки у трикутній конфігурації є переважно формальними та ритуалізованими. Таке можна спостерігати в окремих субкультурах, де наявність коханця або коханки вважається ознакою соціального статусу, очікуваною від представників певного середовища.

Отто Кернберг наголошує, що трикутні стосунки, особливо ті, які включають тривалий і стабільний позашлюбний зв'язок, можуть по-різному й досить складно впливати на основні стосунки пари.

Стабільні любовні трикутники зазвичай є компромісними утвореннями, що відображають різні варіанти нерозв'язаних едіпових конфліктів. Вони можуть захищати пару від безпосереднього прояву окремих форм агресії, однак у більшості випадків ціною такого захисту стає поступова втрата справжньої глибини та інтимності стосунків.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії