Синдром Дон Жуана набуває клінічного значення через повторюваність однієї й тієї самої конфігурації об’єктних стосунків. Кожне нове зваблення може тимчасово відновлювати нарцисичну рівновагу, тоді як сталість стосунків може активувати конфлікти залежності, агресії та едіпового суперництва. За зовні подібною проміскуїтетною поведінкою можуть стояти різні психодинамічні процеси й різний ступінь тяжкості особистісної патології.

У книзі Love Relations: Normality and Pathology (1998) Отто Кернберг, доктор медицини, аналізує психодинаміку синдрому Дон Жуана та його зв’язок із прегенітальними й едіповими конфліктами. Він пише:

“Синдром Дон Жуана охоплює широкий спектр чоловічої нарцисичної патології. 

На одному його полюсі — чоловік, якому відчайдушно необхідно зваблювати жінок і який вступає в сексуальні стосунки, щоб зрештою розчарувати або принизити обрану на певний час партнерку. Зваблення в такому разі є майже свідомою, маніпулятивною агресією, а розрив із жінкою приносить задоволення й полегшення. 

Або ж інтенсивне компульсивне прагнення Дон Жуана до нових пригод походить від ідеалізації жінок і бажання знайти ту, яка його не розчарує.

На здоровішому полюсі цього спектра Дон Жуан поєднує нарцисичні й інфантильні риси. Це чоловік-дитина з фемінізованими рисами, який зваблює жінок саме тому, що не має загрозливої маскулінності. Несвідомо заперечуючи заздрість до могутнього батька, страх перед ним і суперництво з ним, він стверджує, що його «маленький пеніс» цілком задовольняє матір (Chasseguet-Smirgel, 1984), а сексуальні пригоди з жінками підтримують фантазію, що він, маленький хлопчик, — мамин улюбленець і єдиний, хто їй потрібен. 

Захисна ідеалізація жінок чоловіком із нарцисичною патологією, що виявляється в інтенсивних, хоча й нетривалих захопленнях, часто сильно приваблює жінок — особливо тих, хто має виражений мазохістичний потенціал або сумнівається у власній жіночій привабливості. Нарцисичних жінок також можуть приваблювати чоловіки, чия зверхність і грандіозність задовольняють їхню потребу в нарцисичному доповненні тим, кого можна назвати гетеросексуальним двійником. Генітальність без батьківства, яку пропонують нарцисичні чоловіки, нездатні несвідомо ідентифікуватися із захисними, турботливими й репродуктивними аспектами батьківської ідентичності, може заспокоювати нарцисичних жінок, для яких батьківські функції також можуть бути важливою несвідомою загрозою”.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії