Закохатися й залишатися закоханим, зберігати ніжність і сексуальне бажання до однієї людини — досвід, який може виявитися складним як для наших пацієнтів, так і для нас самих.

Ця здатність має свою історію розвитку. Те, як поєднуються — або залишаються розділеними — любов і сексуальність, може допомогти психотерапевту зрозуміти характер труднощів пацієнта та його можливості для подальших змін.

Отто Кернберг, MD, у своїй книзі «Internal World and External Reality: Object Relations Theory Applied» (1980) пише:

«Для того, щоб закохатися й залишатися закоханим, необхідно виконати два завдання розвитку.

По-перше, здатність встановлювати цілісні об’єктні стосунки має бути інтегрована в раніше сформовану здатність переживати чуттєву стимуляцію ерогенних зон.

По-друге, повноцінне генітальне задоволення може включати ранній еротизм поверхні тіла в контексті цілісних об’єктних стосунків, включно з комплементарною сексуальною ідентифікацією.

Перше завдання, по суті, вимагає подолання примітивної дисоціації репрезентацій Я та об’єкта, щоб сформувалися ідентичність Его та здатність до цілісних — на відміну від часткових — об’єктних стосунків.

Друге завдання вимагає успішного подолання едіпових конфліктів і пов’язаних із ними несвідомих заборон на повноцінні сексуальні стосунки.

Я також простежив континуум характерологічних констеляцій на основі здатності — або, точніше, нездатності — закохуватися й залишатися закоханим:

1) нарцисичні особистості, які соціально ізольовані та виражають свої сексуальні потяги лише в поліморфно-перверсних мастурбаційних фантазіях;

2) нарцисичні особистості, яким властивий сексуальний проміскуїтет;

3) типовий межовий пацієнт, який вдається до хаотичної, поліморфно-перверсної активності.

Хоч би якими порушеними, недоречними й незрілими здавалися закоханість, примітивна ідеалізація та сексуальний проміскуїтет типового межового пацієнта, ці пацієнти, як це не парадоксально, мають значно кращий прогноз подальшого розвитку, ніж можна було б спочатку припустити на підставі описових характеристик патології їхніх любовних стосунків. На відміну від нарцисичних пацієнтів, вони мають більшу здатність до інвестування в інших або менш активно руйнують свої об’єктні стосунки.

Ці три конфігурації представляють патологію «першої стадії», тобто до досягнення інтегрованої Я-концепції, інтегрованого уявлення про інших і пов’язаної з ними здатності до глибоких стосунків зі значущими іншими — коротко кажучи, до досягнення лібідинальної сталості об’єкта.

4) Далі на цьому континуумі перебувають невротичний пацієнт та особи з менш тяжкою характерологічною патологією. У цих пацієнтів ми виявляємо різноманітні сексуальні гальмування, мазохістичні любовні стосунки, більшу здатність до романтичної ідеалізації та ніжності в поєднанні із сексуальним гальмуванням. Основні етіологічні конфлікти тут належать до тріадної, едіпової сфери.

5) Нарешті, ми маємо психічно здорову людину, здатну інтегрувати генітальність із ніжністю та стабільними, зрілими об’єктними стосунками».

Для психотерапевта цей погляд дає основу для дослідження сексуальних труднощів пацієнта у зв’язку з його здатністю до глибокої прив’язаності та внутрішніми конфліктами. Розуміння цих зв’язків допомагає визначати фокус терапевтичної роботи й оцінювати можливості подальшого розвитку.

Запрошуємо вас продовжити це дослідження в НОВОМУ клінічному циклі семінарів 

«Любов, Секс та Агресія» 

Викладач - Отто Кернберг, MD.

З повагою, 

Український інститут вивчення розладів особистості