Проміскуїтет, сексуальне гальмування та нестабільність любовних стосунків у чоловіків потребують диференційованого психодинамічного розуміння. Отто Кернберг, MD, розглядаючи концепції французьких психоаналітиків, зокрема Braunschweig і Fain, простежує, як ранні стосунки з матір’ю, ідентифікація з батьком і характер розв’язання едіпальних конфліктів впливають на становлення дорослої чоловічої сексуальності та здатності до стійких любовних стосунків. У своїй книзі «Internal World and External Reality: Object Relations Theory Applied» (1980) він зазначає:

“На шляху до ідентифікації з дорослою генітальністю маленький хлопчик має пройти різні етапи розвитку. Для хлопчиків, Ідентифікація з батьком передбачає подолання прегенітальної заздрості до жінок, проєкції цієї заздрості у формі примітивних страхів перед жінками, а також страхів власної неспроможності щодо жіночих геніталій. 

Цитовані французькі автори розглядають Дон Жуана як того, хто перебуває на півдорозі між гальмуванням сексуального потягу чоловіків до жінок, які репрезентують едіпальну матір, з одного боку, і дорослою ідентифікацією чоловіка з батьком та батьківським пенісом у дорослих сексуальних стосунках із жінкою — з іншого: Дон Жуан, як припускають Braunschweig і Fain, утверджує генітальність без батьківства.

На мою думку, синдром Дон Жуана в чоловіків не має єдиної етіології. Чоловічий проміскуїтет існує в межах континууму — від тяжкої нарцисичної патології характеру до відносно легкої, мазохістично або істерично зумовленої патології. Нарцисична особистість із проміскуїтетною поведінкою є значно тяжчим типом Дон Жуана, ніж описаний французькими авторами інфантильний, залежний, бунтівний, але жіночний тип Дон Жуана.

Я вважаю, що наступним кроком хлопчиків до нормальної сексуальної ідентифікації з батьком є сповнена конфліктів ідентифікація з примітивним, схильним до контролю і садистичним чоловіком, який репрезентує фантазійного, ревнивого батька раннього едіпального періоду, що встановлює обмеження. Остаточне подолання едіпального комплексу в чоловіків характеризується ідентифікацією чоловіка з «великодушним батьком», який більше не діє за допомогою репресивних законів, спрямованих проти синів. Здатність радіти зростанню сина без потреби піддавати його каральним обрядам ініціації, що відображають несвідому заздрість до нього, є важливою ознакою остаточного подолання едіпальних гальмувань у батька.

Практичний висновок із цих положень полягає в тому, що одним із важливих джерел нестабільності любовних стосунків дорослих чоловіків є неповна ідентифікація з батьківською функцією, пов’язана з різними фіксаціями на цих етапах розвитку”.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії