Чи може людина прожити все життя без сексуального бажання, фантазій і закоханості?

Отто Кернберг у своїй книзі (Treatment of Severe Personality Disorders: Resolution of Aggression and Recovery of Eroticism, 2018) описує випадки повної відсутності сексуальної активності, сексуальних фантазій і сексуальних стосунків, що інколи настільки сильно впливають на соціальне життя пацієнта, що воно фактично зникає. На його думку ці випадки неоднорідні й потребують ретельної диференційної діагностики:

Перший варіант — це синдром, характерний для найтяжчих випадків межової організації особистості, але без власне нарцисичного розладу особистості, при якому відбулося первинне, тотальне гальмування всього еротичного потенціалу. Йдеться про поєднання вкрай несприятливої темпераментної схильності та надзвичайно інтенсивної активації негативних афектів у контексті травматичного середовища розвитку, через що еротизація поверхні тіла й еротично стимулюючі аспекти нормальної прив'язаності так і не сформувалися. Негативні, передусім агресивні, афекти переважають настільки, що унеможливлюють первинну еротичну стимуляцію.

Другий варіант пацієнтів із майже повною втратою здатності до еротичного реагування — це пацієнти з нарцисичним розладом особистості, які після багатьох років сексуальної проміскуїтетності втратили здатність до закоханості та сексуальної залученості, а їхнє сексуальне життя поступово майже повністю згасло. У таких випадках аналіз нарцисичної структури особистості може відновити еротичний потенціал пацієнта — здатність до сексуального збудження, переживання сексуального потягу та досягнення оргазму.

Третій варіант — це синдром «мертвої матері». Йдеться про пацієнтів із тяжкою нарцисичною структурою особистості, у яких руйнування всіх інтеріоризованих об'єктних стосунків, включно з уявленням про власне Я, стало настільки домінуючим, що їхня внутрішня здатність до емоційних взаємин здається майже повністю стертою.

Кернберг звертає увагу ще на одну надзвичайно важливу деталь.

За всіх описаних обставин, коли сексуальність виявляється практично стертою, у контртрансфері терапевта також може бути відсутнім будь-який еротичний компонент. У нього може виникати тенденція повністю відмовлятися від будь-яких думок чи почуттів, що мають хоча б найменший еротичний відтінок стосовно цього пацієнта.

Терапевт повинен уважно ставитися до повної відсутності будь-якого еротичного компонента у власній реакції на пацієнта й використовувати її як матеріал для дослідження разом із пацієнтом відповідного дефіциту в його житті — одного з головних питань, яке, якщо це можливо, має бути опрацьоване. Це настільки ж важливо, як і дослідження ставлення пацієнта до роботи, професійної діяльності, дружби та соціального життя.

У таких випадках необхідно зберігати особливу чутливість до будь-яких, навіть найледь помітніших, проявів еротичної активації, які потенційно можуть з'явитися. Знову ж таки, така активація може виникнути лише в контексті активізації тяжких садомазохістичних проявів, що вже саме по собі є позитивним кроком у цій клінічній ситуації.

Позиція Отто Кернберга розгортає нас інакше поглянути на випадки, які можуть здаватися «асексуальністю» чи просто «відсутністю інтересу до стосунків». За зовнішньо схожими проявами можуть стояти принципово різні психічні процеси, а отже — різні клінічні завдання й різний прогноз лікування.

Саме тому дослідження сексуальності є для Кернберга не другорядною темою, а одним із центральних шляхів до розуміння структури особистості та можливостей її змін.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії