Однією з найскладніших тем у клінічній роботі є повторюваний вибір партнерів і сценаріїв стосунків. 

Особливо це стосується випадків, коли жінка знову й знову закохується в емоційно недоступних чоловіків, швидко розчаровується у взаємних стосунках або пов'язує своє життя з чоловіками, чия влада, слава чи виняткові досягнення стають центральними не лише для них самих, а й для її власної ідентичності.

Отто Кернберг розглядає подібні патерни не як особливості характеру чи випадковий життєвий вибір, а як один із можливих проявів нарцисичної організації особистості. У книзі Love Relations: Normality and Pathology він зазначає, що:

«Нарцисичні жінки нерідко погоджуються на стабільні стосунки з чоловіком, якого вони вважають «найкращим», несвідомо шукаючи в гетеросексуальних стосунках, побудованих за типом «близнюкової» ідентифікації, компромісне розв'язання проблеми несвідомої заздрості до чоловіків.

Це може призводити до того, що зовні нагадує мазохістичні стосунки. Річ у тім, що такі жінки схильні знецінювати чоловіка, щойно він відповідає їм взаємністю; водночас вони залишаються фіксованими на недоступних чоловіках, чия недоступність дозволяє їхній ідеалізації залишатися непохитною та захищає цих чоловіків від знецінення.

Деякі жінки з тяжко вираженою нарцисичною патологією можуть роками підтримувати саморуйнівні союзи з украй нарцисичними чоловіками, чия влада, слава або виняткові здібності створюють образ ідеального чоловіка.

Інші нарцисичні жінки, які досягли більшого соціального успіху, можуть повністю ідентифікуватися з такими ідеалізованими чоловіками, несвідомо переживати себе як справжнє джерело їхнього натхнення і зрештою фактично керувати їхнім життям.

Деякі нарцисичні жінки поєднують пошук ідеального чоловіка з такою ж інтенсивною тенденцією до знецінення свого партнера. Це спонукає їх переходити від одного знаменитого чоловіка до іншого. Інші ж знаходять нарцисичне задоволення в тому, щоб залишатися «силою за троном», тобто впливати на видатного чоловіка, не перебуваючи в центрі уваги. Така позиція задовольняє їхні нарцисичні потреби й компенсує несвідому заздрість до чоловіків.

Тоді як сексуальна проміскуїтність у чоловіків здебільшого має нарцисичне походження, у жінок вона може бути зумовлена як нарцисичними, так і мазохістичними мотивами.»

Водночас Кернберг не пропонує оцінювати жінку лише за тим, кого вона обирає. Ті самі стосунки можуть мати зовсім різне психологічне значення для різних людей. Саме тому психотерапевта цікавить не тільки те, з ким людина будує стосунки, а й яку несвідому функцію виконує цей вибір: чи він допомагає підтримувати самооцінку, уникати близькості, захищатися від розчарування або розігрувати давні внутрішні конфлікти.

Саме такий психодинамічний підхід дозволяє побачити за повторюваними любовними сценаріями не випадковий збіг обставин, а внутрішню логіку функціонування особистості. І саме тому аналіз любовних стосунків є для Кернберга одним із найважливіших шляхів до розуміння нарцисичної патології та можливостей її терапевтичних змін.

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії