«Я закохуюся лише в тих, хто вже перебуває у стосунках...»

Чому одних людей знову і знову приваблюють недоступні партнери? 

Чому близькість стає особливо бажаною саме тоді, коли поруч уже є хтось третій? 

І чому боротьба за любов іноді виявляється емоційно важливішою за самі стосунки?

Подібні історії нерідко зустрічаються у клінічній практиці. На перший погляд може здаватися, що йдеться про випадковий збіг обставин або невдалий вибір партнерів. 

Проте з погляду Отто Кернберга повторюване втручання в життя іншої пари або створення любовних трикутників часто відображає значно глибші внутрішньопсихічні конфлікти.

У своїх роботах про любовні стосунки Отто Кернберг підкреслює, що едіповий конфлікт продовжує впливати на любовне життя людини далеко за межами дитинства. Любов майже завжди містить елемент суперництва, конкуренції за любов об'єкта та здатності витримувати існування третього.

Саме тому тема тріангуляції займає центральне місце в розумінні любовних стосунків. За Отто Кернбергом зріла любов передбачає здатність приймати той факт, що кохана людина має власні бажання, інші прив'язаності та окремий внутрішній світ. Коли ця здатність порушується, любовний трикутник може перетворюватися на стійкий спосіб організації стосунків.

Особливу увагу Кернберг приділяє нарцисичній заздрості до пари. Стабільні та близькі стосунки двох людей можуть несвідомо переживатися як джерело болісної заздрості у того, хто залишається поза межами цієї близькості. У таких випадках прагнення завоювати партнера може бути пов'язане не лише з любов'ю чи сексуальним бажанням, а й із потребою порушити зв'язок між двома людьми або зайняти місце того, хто переживається більш щасливим, бажаним чи привілейованим.

Отто Кернберг зазначає, що любовні трикутники нерідко підтримуються не лише лібідинальними потягами, але й агресією, заздрістю та конкуренцією. Саме тому людина може відчувати сильний потяг до недоступного партнера, але втрачати інтерес тоді, коли стосунки стають реальними та доступними.

Не менш важливу роль відіграє розщеплення любові та сексуальності. Кернберг підкреслює, що труднощі інтеграції ніжності, сексуального бажання, агресії та привʼязаності можуть призводити до того, що стабільні парні стосунки сприймаються як менш захопливі, ніж ситуації конкуренції, ризику або заборони.

На думку Отто Кернберга, здатність до зрілої любові передбачає інтеграцію любові та агресії, подолання нарцисичної заздрості та можливість витримувати реальність того, що любов не потребує постійного суперництва за об'єкт.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії