Одна з ознак нарцисичної патології може проявитися не в тому, як пацієнт конфліктує з партнером, а в тому, наскільки партнер йому насправді цікавий.

У терапії варто звертати увагу не лише на інтенсивність почуттів, ревнощі, сексуальний потяг чи страх втрати. Не менш важливо досліджувати, чи існує в психічній реальності пацієнта Інший зі своїм окремим внутрішнім життям — і що відбувається, коли цей Інший досягає успіху, отримує задоволення або перестає слугувати джерелом нарцисичного підтвердження.

Отто Кернберг, доктор медичних наук, у своїй статті Limitations to the Capacity to Love (2011) зазначає:

“ Одним із центральних аспектів здатності любити, який може потребувати часу, щоб проявитися повною мірою, є постійна цікавість та інтерес до життя коханої людини, її емоційного досвіду, особистої історії, ідеалів і прагнень як невичерпного джерела стимулювання та збагачення власного життєвого досвіду.

Інтерес до життя, емоційного розвитку та особистісного зростання людини, яку ми любимо, є джерелом особистого збагачення. Він надає додаткової глибини спільному дослідженню інтелектуальних інтересів, ставленню до природи, мистецтва та людських конфліктів, а також поглиблює любов і вдячність за те, що пара поділяє між собою.

Це передбачає здатність до глибоких зрілих об’єктних стосунків. На глибшому рівні відбувається процес ідентифікації з коханою людиною — ідентифікації з інтересами та цінностями Іншого, які стають частиною власних прагнень і зобов’язань. Такий розвиток різко контрастує з браком інтересу нарцисичних пацієнтів до того, що глибоко хвилює їхнього партнера.

Відсутність цієї психологічної здатності — цікавості та інтересу до свого партнера — є одним із найдраматичніших наслідків нарцисичної патології, з характерною для неї тенденцією сприймати Іншого як належне, нудьгувати через суб’єктивний досвід Іншого та переживати стосунки радше як «транзакційні», ніж як міжособистісні, коли в них домінує питання: «Хто з двох отримує більше від Іншого?»”. 

У клінічній практиці описана Отто Кернбергом динаміка може привертати увагу терапевта до таких проявів: 

Пацієнт може багато говорити про те, як партнер ставиться до нього, але майже нічого — про те, що переживає сам партнер. Він може детально описувати, наскільки партнер ним захоплюється, підтримує його чи розчаровує, але не знати, чим той зараз живе, чого боїться або до чого прагне.

Інший варіант стає помітним тоді, коли партнер досягає успіху. Замість радості та інтересу до його досягнень у пацієнта можуть з’являтися роздратування, критика, нудьга або раптове знецінення: «Нічого особливого він не зробив», «Їй просто пощастило», «Останнім часом із ним стало нецікаво». Те, що могло б переживатися як задоволення від розвитку коханої людини, стає джерелом нарцисичної заздрості.

Ще один важливий клінічний момент — зміна ставлення до партнера після того, як він перестає виконувати певну нарцисичну функцію. Поки ним можна пишатися, отримувати через нього визнання, захоплення чи підтвердження власної цінності, стосунки можуть переживатися як інтенсивні. Коли ж це джерело нарцисичного задоволення слабшає, пацієнт раптом починає говорити про нудьгу, втрату інтересу або бажання знайти «когось іншого».

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії