Які чинники відповідають за створення і підтримання успішних стосунків між чоловіком і жінкою?

У практиці ми часто стикаємося з цим питанням у ті моменти, коли пара звертається не тому, що між ними зникли почуття, а тому, що їм стає важко бути разом. Напруження між партнерами зростає, з’являються образи, роздратування, конфлікти — і водночас вони відчувають, що не хочуть втрачати ці стосунки.

З психоаналітичної точки зору, прагнення стати парою і таким чином задовольнити глибокі несвідомі потреби у люблячій ідентифікації з батьківством і материнством у сексуальних стосунках є настільки ж важливим, як і агресивні сили, що прагнуть підірвати пару. Те, що руйнує пристрасну прив’язаність і може виглядати як відчуття ув’язнення та «сексуальної нудьги», насправді є активацією агресії, яка загрожує крихкій рівновазі між садомазохізмом і любов’ю в сексуальних і емоційних стосунках пари.

Часто один із партнерів може почати переживати стосунки як втрату автономії, що викликає роздратування або відсторонення, тоді як інший сприймає таке відсторонення як недостатність любові, що провокує ще більшу потребу в контакті. Зовні це виглядає як несумісність, але насправді відображає активацію внутрішніх конфліктів.

Але з розвитком емоційної близькості починають діяти більш специфічні динаміки. Несвідоме прагнення відновити домінуючі патогенні стосунки з минулого і спокуса повторити їх у формі незадоволених агресивних і мстивих потреб визначають їхнє відтворення у стосунках із коханим партнером. За допомогою проэктивної ідентифікації кожен партнер має тенденцію викликати в іншому характеристики минулого едіпового і/або преедіпового об’єкта, з яким він або вона переживали конфлікти, пов’язані з агресією.

Приклад преедипового конфлікту -  один партнер постійно відчуває себе критикованим або знеціненим, тоді як інший наполягає, що “лише реагує”. При детальнішому розгляді стає видно, що обидва відтворюють знайомі їм з минулого ролі — наприклад, суворого і вимогливого батька та дитини, яка постійно не відповідає очікуванням.

Якщо такі конфлікти були інтенсивними, це включає еротичну можливість відтворення примітивних, фантастично поєднаних образів матері-батька, які мало відповідають реальним характеристикам батьківських об’єктів.

У таких випадках партнер починає сприймати іншого не таким, яким він є, а як “всесильного”/“холодного”/“поглинаючого”, реагуючи не на реальну ситуацію, а на внутрішній образ, що активувався у взаємодії.

Несвідомо встановлюється рівновага, за допомогою якої партнери доповнюють домінуючі патогенні об’єктні стосунки один одного з минулого, і це має тенденцію зміцнювати стосунки новими, непередбачуваними способами.

Деякі пари роками залишаються разом, незважаючи на постійні конфлікти. Їхня взаємодія болісна, проте є психологічно “знайома” і впізнавана для обох.

Описово можна сказати, що пари у своїй близькості взаємодіють у багатьох дрібних, «божевільних» способах. З позиції спостерігача пара розігрує дивний сценарій, зовсім відмінний від їхніх звичайних взаємодій, сценарій, який, однак, багаторазово відтворювався в минулому. Це «єднання в божевіллі» зазвичай порушується більш нормальними і задовольняючими аспектами стосунків пари в сексуальній, емоційній, інтелектуальній і культурній сферах.

Часто можна побачити як після інтенсивного конфлікту партнери можуть швидко відновлювати близькість, ніби нічого не сталося, що з боку виглядає як різка зміна станів — від віддалення до інтимності.

Насправді нормальна здатність до переривчастості у їхніх стосунках відіграє центральну роль у їх підтриманні.

Можливість тимчасово віддалятися, витримувати паузу і повертатися до контакту без руйнування зв’язку є важливим чинником, який дозволяє парі не лише витримувати конфлікти, але й інтегрувати їх у спільний досвід.

Отже, стабільність пари визначається не відсутністю конфліктів, а здатністю партнерів витримувати, усвідомлювати і поступово інтегрувати ті агресивні та повторювані патерни, які виникають у близькості.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії

‍