Чому для одних людей любов і сексуальне бажання природно поєднуються в одному стосунку, тоді як для інших це виявляється майже неможливим?

Саме це питання Отто Кернберг, доктор медичних наук, вважає одним із ключових для розуміння патології любовних стосунків.

За Отто Кернбергом:

“зріла сексуальна любов є одним із найскладніших досягнень психічного розвитку. Вона передбачає інтеграцію сексуального бажання, ніжності, агресії, амбівалентності, зрілої ідеалізації, здатності до відповідальності та толерантності до психологічної окремості Іншого. Лише за цих умов любовний об'єкт переживається як цілісний, а не як сукупність окремих, суперечливих репрезентацій” (Otto Kernberg “Love Relations: Normality and Pathology” (1995) ).

Коли ж така інтеграція не відбувається, лібідинально та агресивно навантажені репрезентації Селф і Об'єкта залишаються розщепленими. Пов'язані з ними інтерналізовані об'єктні стосунки не інтегруються в єдину структуру, а продовжують функціонувати як дисоційовані афективні діади. За цих умов любов, сексуальне бажання, агресія, залежність і почуття провини перестають організовуватися навколо одного любовного об'єкта.

У клінічній практиці ми нерідко спостерігаємо пацієнтів, які зберігають глибоку емоційну прихильність до чоловіка чи дружини, але не здатні підтримувати сексуальне бажання в цих стосунках. Тоді як переживання інтенсивного еротичного збудження можливо лише у позашлюбних зв'язках, тоді як сімейні стосунки залишаються простором турботи, відповідальності та взаємної залежності. Попри спроби завершити один із цих зв'язків, внутрішня конфігурація стосунків відтворюється знову.

Саме в цьому місці Отто Кернберг пропонує принципово інше розуміння подружньої невірності.

За Отто Кернбергом, 

“довготривалий любовний трикутник нерідко відображає нездатність інтегрувати сексуальне бажання, любов, агресію та моральні заборони щодо одного й того самого любовного об'єкта. У таких випадках різні партнери починають виконувати різні психічні функції: один стає об'єктом ніжності, турботи, стабільності та сімейної прихильності, інший — носієм сексуального бажання, ідеалізації, едіпового суперництва або нарцисичної регуляції самооцінки” (Otto Kernberg “Love Relations: Normality and Pathology” (1995) ).

Таким чином різні любовні об'єкти починають виконувати різні психічні функції, які за умов зрілої організації особистості мали б інтегруватися в межах одного любовного зв'язку.

Також у такій структурі на кожну зі сторін трикутника можуть по черзі проєктуватися різні частини само- та об’єкт-репрезентацій. Але й у цих випадках структура залишається тією самою — один об’єкт слугує для реалізації стосунків прихильності, тоді як на інший спрямовані сексуальні бажання, навіть якщо відбувається чергування між об’єктами.

У своїх роботах Кернберг неодноразово підкреслює, що подружня невірність не завжди відображає втрату любові до партнера. Значно частіше вона свідчить про нездатність інтегрувати любов і сексуальність, а також про збереження примітивних механізмів захисту, передусім розщеплення, які підтримують дисоціацію внутрішніх об'єктних стосунків.

Особливе місце у формуванні довготривалих любовних трикутників Кернберг відводить едіповій тріангуляції. На його думку здатність витримувати існування третього є одним із центральних досягнень психічного розвитку. Якщо ж едіпові конфлікти залишаються недостатньо інтегрованими, трикутна конфігурація перестає бути етапом розвитку і перетворюється на стійкий спосіб організації любовних стосунків у дорослому житті. У таких випадках третя особа виконує не випадкову роль, а стає необхідним елементом підтримання внутрішньої психічної рівноваги.

Саме тому терапевтична робота з такими пацієнтами не може обмежуватися аналізом самої невірності чи моральною оцінкою їхніх вчинків. 

Центральним предметом дослідження стає структурна організація особистості, ступінь інтеграції репрезентацій Селф та Об'єкта, функціонування Супер-Его, характер внутрішніх об'єктних стосунків і здатність пацієнта інтегрувати любов та агресію в межах одного любовного зв'язку.

‍

(c) Юлія Голопьорова,

Українська асоціація Трансфер-фокусованої психотерапії